SOUND iD – міжнародний проект зі збереження приватної пам'яті в цифровій культурі

Україна. Львівська область. Перемишлянський район. Село Підгородище. 26.08.1973

Інтерв'ю та інструментальна гра на скрипці. Виконує Богонос Михайло Якович, 1899 р.н.

Україна, Львівська область, Перемишлянський район. Село Стоки. 12.07.1973

Іхав Влодзуньо на вороном коню. Весільна пісня.

Російська Федерація. Волгоградська область. Миколаївський район. Село Очкурівка. Етнографічний регіон: Жовтий Клин. 18.08.1975

"Дочка й молода". Весільна пісня. Жіночий хоровий спів.

Україна. Львівська область. Жовківський район. Місто Несторів (суч.наз. Жовква)

Коломийки. Запис зроблено на весіллі.

Україна, Львівська область, Перемишлянський район. Село Стоки. 12.07.1973

Інтерв'ю та наспівування вальсу (Рилецьких).

вимкніть звукувімкніть звук

Міждисциплінарний центр Dream Projects презентує міжнародний проект зі збереження приватної пам’яті в цифровій культурі – SOUND iD.

У його основі – творчий доробок етнографа та фольклориста Володимира Пержила – аудіо- та відеозаписи, яких раніше ніхто не чув і не бачив!

Дослідник присвятив життя пошуку, вивченню та збереженню фольклорних традицій й етнокультурної спадщини України.

Володимир Пержило

10 фактів

Відгуки та СМІ

про архів та мистецьку резиденцію

Здійснивши численні польові експедиції, він створив архів з винятковими зразками усної історії – аудіо та відеозаписами зустрічей з представниками української діаспори, розділених кордонами та розсіяних світом.

Доповненням до цих записів є фотографії, авторські видання, публікації та приватні листи В. Пержила.

Медіа-архів

Медіа-архів

більш 300 аудіо

У рамках проекту проводять міжнародну мистецьку резиденцію та створюють відкритий онлайн-медіа-архів , покликані об’єднати зусилля медіамитців і дослідників різних гуманітарних дисциплін, аби віднайти нові способи презентації етнографічного спадку Володимира Пержила засобами сучасних технологій і мистецтва.

Завдяки зібраним свідченням і документам, через збереження приватної пам’яті й елементів нематеріальної культури, SOUND iD дає змогу доповнити спільну історичну рефлексію та запропонувати багатошаровий погляд на досвід вимушеного переселення та травматичні події ХХ століття, культуру критичного осмислення історії та національну ідентичність.

10 фактів про проект SOUND iD

Пропонує мультиракурсний погляд на культурну спадщину, досвід вимушеного переселення, колективну пам’ять і національну ідентичність – працюючи зі звуком

Надає доступ до аудіо- та відеозаписів, яких раніше ніхто не чув і не бачив

Формує спільний простір для гуманітарних наук, цифрових технологій і сучасного мистецтва

Створює відкритий онлайн-медіа-архів українського фольклору на основі матеріалу, зібраного на територіях України, Польщі, Росії (Жовтий Клин)

У межах резиденції об’єднує кураторів, митців і дослідників з 4 країн: Білорусі, Словаччини, Польщі, України

Стимулює впровадження сучасних технологій у сферу культури, що допоможе зберегти для майбутніх поколінь важливі історичні артефакти

Робить історію живою, цікавою та зрозумілою, сприяє розвитку усної історії в Україні

Розвиває відповідальне ставлення до минулого через надання приватним свідченням статусу історично важливих

Увійшов у топ-трійку переможців конкурсу на грантову підтримку УКФ у 2019 році (програма Н.О.Р.Д.)

Підтриманий українськими та польськими державними інституціями міжнародного значення

  • Пропонує мультиракурсний погляд на культурну спадщину, досвід вимушеного переселення, колективну пам’ять і національну ідентичність – працюючи зі звуком
  • Надає доступ до аудіо- та відеозаписів, яких раніше ніхто не чув і не бачив
  • Формує спільний простір для гуманітарних наук, цифрових технологій і сучасного мистецтва
  • Створює відкритий онлайн-медіа-архів українського фольклору на основі матеріалу, зібраного на територіях України, Польщі, Росії (Жовтий Клин)
  • У межах резиденції об’єднує кураторів, митців і дослідників з 4 країн: Білорусі, Словаччини, Польщі, України
  • Стимулює впровадження сучасних технологій у сферу культури, що допоможе зберегти для майбутніх поколінь важливі історичні артефакти
  • Робить історію живою, цікавою та зрозумілою, сприяє розвитку усної історії в Україні
  • Розвиває відповідальне ставлення до минулого через надання приватним свідченням статусу історично важливих
  • Увійшов у топ-трійку переможців конкурсу на грантову підтримку УКФ у 2019 році (програма Н.О.Р.Д.)
  • Підтриманий українськими та польськими державними інституціями міжнародного значення

Відгуки про архів

Андрій Левченко

культурно-мистецький проект «Рись»

Дуже цікаві та рідкісні записи. Особливо цінна – скрипкова музика, адже збереглося небагато якісних прикладів інструментальних творів, а записи 1970-х років – на вагу золота. Це стосується всієї території України, і навіть Львівська область не є винятком. На деяких записах можна почути не лише гру музикантів, але й звуки ніг танцюючих. Вражає і водночас дивує, як Володимиру Пержило вдавалось в часи дефіциту магнітної плівки робити тривалі записи розмов і навіть записувати пісні в потязі – і все це 1970-ті роки, коли інші фольклористи і збирачі записували на плівку лише виняткові речі, а коментарі та розмови фіксували на папері. Є також цікаві фрагменти, з яких вдається зазирнути за лаштунки і відчути роботу фольклориста в полі: записи, де він перевіряє роботу диктофону чи рівень запису, дає вказівки як правильно його тримати тощо. Ну і, звісно, все що поза музичним матеріалом — дуже цікаво і так само рідкісне, адже таких записів лишилось вкрай мало.

Діана Клочко

мистецтвознавиця, перекладач

Від знайомства із архівом – чудесні і дуже тонкі враження. Спочатку не зовсім розумієш із чим стикаєшся: що це за записи, навіщо вони зроблені, що можуть означати для мене особисто? А потім розумієш, що це – частина генетичної пам’яті. Кілька таких несподіваних архівів у культурі вже є. Один із них – художньо-документальні твори письменниці Світлани Алексієвич, які побудовані на реальних приватних історіях. Другий – це фотографічний доробок живописця Михайла Вайнштейна, зроблений в Україні у 1960–1970-х роках. Родичі митця не надавали серйозного значення цій спадщині та цілу валізу із плівками віддали на оприлюднення тільки після 2010 року. Дослідникам в них відкрилася «атлантида» – всі вже й забули, як виглядала Україна в ті часи, що зафіксовані на фото. В цьому особливий шарм таких проектів – вони раптом відкривають нам дистанцію у часі. Архів Пержила бере початок у 70-тих. 50 років – це велика дистанція, адже зараз і бабці вже так не співають. З іншого боку, такі архіви активізують у нас оце відчуття – а де ж записи наших бабусь, дідусів? Їх голоси ніхто не зберіг? Їх голоси випадають із родової, сімейної пам’яті? Виявляється, у деяких випадках не випадають, хтось тихо працював над цим десятиліттями, збирав оці голоси та складав їх, відправляючи у космос майбутнього. Володимир Пержило – людина, яка дуже тонко відчувала те, що зникає. Він зафіксував оце зникоме, і воно виявилося несподівано актуальним. Зокрема, і для митців.

Олександр Маханець

координатор Міського медіаархіву (Центр міської історії у Львові)

Резиденція SOUND iD – це приклад того, коли робота над оцифруванням, упорядкуванням та створенням онлайн-архіву не є самоціллю, а продуманим процесом, який передбачає використання та включення матеріалів в обіг. Роботи митців, які були створені під час резиденції, здивували своєю оригінальністю та різноманітністю форм: від візуальних трактувань до перфомансів. Вони не обмежені звуком, а ні не піддаються характерним шаблонам, яких можна очікувати від інтерпретації фольклорного та етнографічного матеріалу. Не менш важливим те, що завдяки проекту, доброму кураторстві та організації автори об’єднали та промовляють, як до місцевої спільноти у Бібрці, так і до глобальної аудиторії. Важливо, щоб архів Володимира Пержила отримував належну підтримку та увагу в майбутньому.

Culture&Creativity

Сайт створений в рамках програми ЄС, для підтримки розвитку культури.

SOUND ID: КАК ЗВУК СТАНОВИТСЯ АРТЕФАКТОМ

Это лето для украинских фольклористов началось с сенсации: найдены редкие аудиозаписи, сделанные украинским этнографом и музыкантом Владимиром Пержило во второй половине прошлого века. Реставрацией и оцифровкой записей занялись менеджеры культуры — кураторы Виктория Данелян и Татьяна Цвелодуб. Их проект «SOUND iD * наследие Владимира Пержило» поддержали Украинский культурный Фонд, Музей Ивана Гончара, Институт Адама Мицкевича и другие организации. В планах — создание открытого онлайн-архива, а также поиск новых современных форм для презентации уникальной коллекции звука. Читати далі…

ugallery

Інформаційна платформа про сучасне мистецтво

DREAM PROJECTS ВІДКРИЛИ УНІКАЛЬНИЙ ОНЛАЙН-МЕДІААРХІВ

У межах проекту SOUND iD створено відкритий онлайн-медіаархів українського фольклору, зібраного в 70-90х роках минулого століття на територіях України, Польщі, Росії (Жовтий Клин), що складається з аудіо- та відеозаписів, які раніше ніхто не бачив і не чув. Більша частина записів – майже 600 – вже оцифрована і викладена онлайн! Читати далі…

ZAXID.NET

Інформаційно-аналітичний ресурс

Валізка з музикою.

Як медіа-митці зберігають унікальний архів українського фольклору. Читати більше…

Мирослава Вертюк

заступниця директора Музею Івана Гончара

Нематеріальна культурна спадщина є однією з найбільш крихких форм культури, оскільки часто вона зникає з її носіями. Тому пошук надійних шляхів її збереження є для нас важливим пріоритетом. У звуковому чемодані пана Пержила є записи, вік яких сягає 50-ти років, що вже є надзвичайно цінним культурно-історичним джерелом, вартим уваги зберігачів та науковців.
Крім того, для нас, як Національного центру народної культури, важливо бути платформою для партнерства та взаємодії задля збереження та актуалізації культурної спадщини. Ми зацікавлені у залученні до співпраці різних фахових груп. Для нас є надзвичайно цінним міждисциплінарне партнерство, як шлях до різнобічного погляду на традицію, осмислення та опрацювання культурних артефактів. Такі форми роботи відкривають для фахового середовища нові погляди на матеріал, нові можливості. З іншого боку, залучають нову аудиторію до роботи із фольклорно-етнографічними матеріалами.
Ми розуміємо, що нові медіа – це шлях, яким ми можемо передати перспективу збереження спадщини сучасним поколінням і навіть створити інші форми її життя. Нові медіа дають можливість ввести архіви в сучасні культурні контексти і таким чином сформувати до них інтерес молодого покоління.
Колекція Пержила – це не лише знахідка, а справжнє культурне відкриття. Сподіваюсь, що відкритість та час дасть їй належну оцінку. Такі колекції, яку зібрав Володимир Пержило, можуть суттєво доповнити карту фольклорних архівів, створених фаховими фольклористами та етномузикологами. До прикладу, з приватної колекції артефактів матеріальної культури, зібраних свого часу Іваном Гончаром, постав національний центр народної культури.
Ми знаємо, що таких «чемоданів» є ще багато і в Україні і за її межами. Проект SOUND iD має стати цінним досвідом збереження та роботи з культурною спадщиною. Головне зрозуміти, що час аналогових носіїв обмежений. Отже, варто вчасно та відповідально поставитись до будь-яких подібних знахідок «на горищах».
Разом з іншими архівами SOUND iD, Берви /bervy.org.ua/, Електронний архів українського фольклору /folklore-archive.org.ua/, polyphonyproject.com робить значний поступ на шляху актуалізації культурної цінностей, які чекають своїх зустрічей із науковцями, митцями та широкою аудиторією покоління XXI.

Ольга Запорожець

менеджерка культурних та мистецьких проектів

Результатом проекту SOUND iD є надзвичайно потужне художнє висловлювання, нанизане на індивідуальний досвід кожного з резидентів – як попередній життєвий, так й нинішній, здобутий в оточенні записів Володимира Пержила, величних Карпат та один одного. Це й жіночі історії, це й нереальні візуальні сюжети, це й магічний, глибокий до мурашок саунд. Захоплююся талантом і кількістю творчої енергії, яка є всередині кожного із запрошених митців. Пізнавати архів Володимира Пержила через призму їх досвіду – це дуже емоційний момент, момент множинності усіх наших відчуттів та рефлексій.

10 фактів з життя Володимира Пержила

  • Він народився в Олешичі, на території сучасної Польщі в 1938 році
  • У віці 8 років під час операції «Вісла» його та його родину депортували на Львівщину.
  • Закінчив Львівське музично-педагогічне училище імені І. Ф. Колессі
  • Навчався на двох факультетах Львівської консерваторії - диригентському та вокальному.
  • Він почав збирати фольклор у 1968 році, коли вперше зустрівся з представниками української діаспори на берегах Волги (Надволжя).
  • Все життя він писав музику, працював з різними музичними колективами, був солістом хорів Трембіти та Бояна, керував хором «Гімн» та «Квартет квартету».
  • У 1970-90 роках здійснив кілька польових фольклорно-етнографічних експедицій на Схід (Волгоградська, Астраханська, Саратовська області).
  • Він записав понад 240 українських топонімів - назви населених пунктів на берегах Волги.
  • Він створив та опублікував у Львові карту поселення українців Волгою під назвою «Жовтий клин», яка була включена до серії «Соборна Україна».
  • Він опублікував декілька збірок книг, серед яких «Забута гілка українського народу» (Львів, 2010 р.) Та «Вечір святого Миколая: нариси» (Львів, 2012 р.).